ЧОРНА ДОШКА
" - Їжте, - звелів батько. - Мені не треба. Уже не допоможе, - тихо додав" Україна, 1932 рік. Лесь щиро вірив у те, що писав у газеті про колективізацію та досягнення радянської влади - доки непобачив на власні очі, хто такі ці "куркулі", яких він викривав у своїх статтях, як виконуються плани держзаготівель, який голодний жах панує в українському селі... Нелюдська воля безжально прирекла на моторошну смерть мільойни людей, не зглянувшись на жінок і дітей. Страшні видіння приходять до Сашка у снах. Висушені голодом жінка і маленькі діти зазирають йому в обличчя скляними очима, німотно благають про допомогу, простягають до нього руки... Лесь Терновий, прадід Сашка, має що розповісти онуку процих людей. Бо він - один із них. Один з тих, хто вижив, пройшовши через пекло Голодомору 30-х років. Минуло вже понад 90 років, але чи можна забути те, що стало частиною генетичної пам'яті? Всесвіт не терпить порожнечі, він потребує рівноваги в усьому: у світлі й темряві,