ГОЛОС, ЯКИЙ ПІДКОРИВ СВІТ!

 16 листопада - День пам’яті Соломії Крушельницької (1872-1952), видатної української співачки (лірико-драматичне сопрано). 

Символ української опери, української музики, українського мистецтва. Все це – Соломія Крушельницька.

Виконавиця понад 60 оперних партій. Співала на сценах провідних театрів світу, зокрема в Одесі, Варшаві, Петербурзі, Парижі, Неаполі, Римі, Мілані, Каїрі та ін. 

За життя співачки було здійснено 31 запис її голосу на грамплатівки. Фонозаписи зроблені у Варшаві, Мілані й Чикаго. 

Доживала віку Соломія Крушельницька разом із сестрою Ганною у Львові, у квартирі колись свого будинку – радянська влада націоналізувала його, залишивши співачці декілька кімнат. Викладала в місцевій консерваторії. Радянське громадянство отримала лише після того, як переписала віллу в Віареджо на користь держави. Маєток, де  в любові та злагоді прожила Соломія Амвросіївна з чоловіком Чезаре Річчоні (був мером містечка) понад чверть століття, продали, віддавши власниці лише невелику частину вторгованого. В характеристиці на співачку, поданій директором консерваторії до обкому партії в 1948 році, зокрема, писалося: «Колишня знаменитість. У громадському житті консерваторії жодної участі не бере. Як педагог втратила необхідний для викладача рівень. Як вихователь – аполітична. Бажане переведення на пенсію». Але в обкомі вирішили, що списувати в тираж «колишню знаменитість» ще зарано. 

За три роки до смерті, 77-річна примадонна відспівала у філармонії прощальний концерт, хоча оперну кар’єру завершила ще на початку 20-х років (потім виступала як камерна виконавиця). 

Звання професора Львівської консерваторії їй дали за місяць до смерті. Похована Соломія Крушельницька на Личаківському цвинтарі, неподалік могили Івана Франка, з яким за життя була у приятельських стосунках. (https://cutt.ly/Jg3MGPW)

В Україні діють два музеї Крушельницької. З 1963 року працює Музей-садиба співачки у єдиному уцілілому після Другої світової війни житловому будинку колишнього маєтку родини Крушельницьких у селі Біла на Тернопільщині (там родина жила з 1878 року). А 1989 року в колишньому львівському будинку Соломії Крушельницької (на вулиці, в 1999 році перейменованій на її честь) був відкритий Музично-меморіальний музей, де відбуваються не лише лекції та екскурсії, а й камерно-вокальні концерти. (https://www.jnsm.com.ua/h/1116Q/).

https://www.youtube.com/watch?v=JD7LZznBV_A

Пам’яті Соломії Крушельницької

Вона жила в той час,
Коли люди щиро поважали
Своїх матерів,
Батьків, дідів, козаків-прадідів,
Отчу землю
Та рідний народ
І мову свою рідну,
Ріднішої за яку нема.
Вона вірна була
Своїй Україні,
Хоча жила
За багато кілометрів від неї.
Серце і душа
Кричали всюди:
«Я свою рідну мову
Не поміняю за золото,
О ні!»
А голос її звучав
На різних континентах,
Високу мрію
Здійснити змогла
Ціною щоденної праці
Та ще — великої щедрості душі.
А душа була така широка,
Як широкі поля
В моїй Україні,
Як широке небо
Над рідним краєм.
У тій широті
Виросла, утверджувалася
Доброта,
І доброту цю звали —
Соломія.
Вона, ця доброта,
І вірність Україні
Постійно звучали
Як найкраще соло Соломії...

Людмила Білоусова.
м. Тернопіль.