В історію української музики Віктор Степанович Косенко увійшов насамперед як майстер ліричних творів. Його вокальна, камерна та симфонічна творчість наповнена романтичними інтонаціями слов’янської музики й народної пісні. Косенко глибоко вивчав народні пісні. А в пору професійної зрілості працював над великою серією обробок і гармонізацій народних мелодій. Автор намагався максимально точно та рельєфно передати образний зміст народної пісні та її соціальний підтекст.
Народився В. Косенко 23 листопада 1896 року в Петербурзі, в багатодітній родині, всі члени якої любили музику. Дитячі роки майбутній композитор провів у Варшаві, куди перевели на службу його батька – військового. П’ять років Косенко займався з професором Варшавської консерваторії О. Михайловським. З початком Першої світової війни родина Косенків переїхала у Петроград, де Віктор став студентом одразу трьох факультетів консерваторії: фортепіанного – в класі 1. Міклашевської, композиторського – в класі М. Соколова і диригентського – в класі М. Черепніна. У студентські роки були написані прелюдії op. 1 і 2, Мазурка ор. З для фортепіано, в яких відчутний суттєвий вплив романтичної образності та стилістики Ф. Шопена, О. Скрябіна, С. Рахманінова.
Після закінчення консерваторії в 1918 р. Косенко переїжджає до рідних у Житомир, який на той час був розвинутим культурним центром Волинської губернії.
Тут Віктор Степанович займається педагогічною працею: навчає гри на фортепіано та веде музично-теоретичні дисципліни в музичній школі (так називалося тоді Житомирське музичне училище, якому в 1938 році було присвоєне ім’я В. С. Косенка). Також бере участь в організації фортепіанного тріо, виступає зі скрипалями , віолончелістами, вокалістами, які приїжджають на гастролі до Житомира, акомпанує хорові тощо.
Блискучий піаніст, ансамбліст та акомпаніатор бере активну участь в музичному житті міста. Вже перший його сольний концерт привернув увагу місцевих любителів музики. Він організовує ансамблі, вокальний квартет і навіть симфонічний оркестр, створює камерне тріо, що набуло популярності не лише в Житомирі. Не один раз Віктору Степановичу доводилось виступати зі співаками на Житомирщині – З. Гайдай, М. Литвиненко-Вольгемут, та іншими відомими солістами. В Житомирі Віктор Степанович одружується з Ангеліною Володимирівною Канеп (офіційний шлюб датується 1929 р), яка завжди підтримує домашні репетиції, концерти, влаштовуючи гостям гостинний прийом.
Житомирський період для Віктора Косенка був періодом становлення його як митця, періодом формування його творчого стилю. Композитор активно працював у камерно-інструментальному та камерно-вокальному жанрах. П’єси, створені упродовж 1919-1924 рр., передають ліричні почуття до дружини. Їй присвячені майже всі твори тих років: мазурки, ноктюрни, менует, колискові, романси. Через усе життя проніс Віктор Степанович почуття світлої любові до своєї матері. Під впливом великого горя, яке спікало його, написаний романс «Смерть матері» (1919) на слова П. Ж. Беранже. У романсах на вірші П. Тичини &llaquo;На майдані», «Мобілізуються тополі» та інших композитор оспівує людину праці, героїчні сторінки народної боротьби.
Він залишив по собі понад 250 творів різних жанрів, які увійшли в золотий фонд української фортепіанної музики. Віктор Косенко – постать прецікава і водночас трагічна: він прожив усього 42 роки (вік часто фатальний для митця).Та найкращою пам’яттю про композитора є його музика – духовно багата, пристрасна й ніжна, щира і відверта. Це сповіді про себе, про час, у який він жив.
Коментарі
Дописати коментар