ВЕСНА І ЖІНКА

Весна, як жінка. Жінка, як весна:

Буває ніжна, а бува примхлива,

То зазвучить грайливо, як струна,

А то раптово вибухне, мов злива!

САМЕ В ЦЮ ЧУДОВУ ПОРУ НАРОДЖУЮТЬСЯ ТАКІ ТАЛАНОВИТІ, РОЗУМНІ ТА ВІДДАНІ МИСТЕЦТВУ ЖІНКИ, ЯК ГАННА ГАВРИЛЕЦЬ!

 Ганна Гаврилець - українська композиторка і педагог. Лауреат Шевченківської премії (1999), заслужена діячка мистецтв України (2005).
       Народилася 11 квітня 1958 року у селі Видинів (Івано-Франківська область). 1982 року закінчила Львівську державну консерваторію ім. М.Лисенка, як композиторка, у класі проф. В.Фліса та 1984 — аспірантуру Київської державної консерваторії ім. П.Чайковського (нині Національна музична академія України) під керівництвом проф. М.Скорика.
       З 1992 року викладає композицію у Національній музичній академії України. Лауреатка Міжнародного конкурсу композиторів ім. Іванни та Мар'яна Коць (Київ, 1995), Національної премії ім. Т.Шевченка (1999), Всеукраїнського конкурсу композиторів "Духовні псалми третього тисячоліття" у рамках хорового фестивалю "Золотоверхий Київ" (2001).
       У доробку: симфонічна, камерно-інструментальна, вокально-інструментальна, а також хорова музика. Її твори виконуються в Україні, Росії, Польщі, Канаді, Словаччині, Словенії, США, Швейцарії, Франції, Німеччині.
       Є автором естрадних пісень на вірші українських поетів - Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Володимира Симоненка, Бориса Олійника та інших.
       Член Національної спілки композиторів України (з 1985 року), Голова Київської організації НСКУ (з 2010 року).

Ім’я Ганни Гаврилець стало популярним уже в 1980-х роках. Зараз композиторка представляє сучасну плеяду митців XXI століття. Вона стрімко ввійшла у світ музики, вразивши слухачів кожним своїм твором, яким були притаманні тільки їй належні живі музичні інтонації, адже несли в собі тонкі відтінки стану людської душі; її примітили одразу і на терені академічної музики, і в жанрі естрадної пісні.

Хорове письмо Ганни Гаврилець, особливо в її фольклорній музиці, вражає тембровою інструментовкою, саме в цьому вона близька до особливостей хорового мислення Миколи Леонтовича. Її оригінальні твори на народні тексти, а також обробки народних пісень ‒ це справжні поетичні новели з життя людини. Хорові твори Г. Гаврилець ‒ це насамперед пісенність у широкому розумінні цього слова, нею сповнені фактура, рух голосів, гармонія. Звучання хору ніби йде з середини, створюючи неповторні акустичні ефекти.

У своїх духовних хорових творах композиторка спирається на прекрасні традиції українських класиків минулого: М. Ділецького, Д. Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя, О. Кошиця, М. Леонтовича, К. Стеценка. Мисткиня вдало поєднує ці традиції з новітніми засобами композиторського письма. Її трактовка канонічних форм і текстів завжди вражає особливою одухотвореніс- 148 Наукові записки Національного університету «Острозька академія тю і молитовністю. Для композицій духовної музики притаманна особлива внутрішня зосередженість і сповідальність, яка стає особливою рисою стилю композиторки на новому етапі. Її симфонія «Паралелі», симфонічна поета, 2 камерні симфонії стали значним внеском у сучасну симфонічну музику України.

Упродовж всіх років своєї творчості Ганна Гаврилець з особливою увагою ставилася до творів камерного жанру. Її квартети, квінтети, п’єси для солюючих інструментів, а також такі твори, як Симфонієтта для альта та струнних «А-согdа», (2001), «Експресії» для струнного квартету (2000), «За межею тіла і душі» для двох скрипок (2007), «Екслібриси» для скрипки соло (1998), «Гравітації» для фортепіано (1994), «Соната для альта і фортепіано» (1988) ‒ це внутрішній монолог митця, у якому він по-своєму осмислюючи сенс буття, дарує слухачам своє світовідчуття, свої роздуми, пробуджуючи в кожному з них начало. Ганна Гаврилець уособлює в собі сучасну жінку-митця, представницю духовної еліти України.

Роль жінки в музичній композиторській культурі суспільства – це грандіозний пласт, який потребує детального розгляду та різностороннього підходу.     

https://www.youtube.com/watch?v=syL1rRw5A74