ЗВ'ЯЗОК ПОКОЛІНЬ
Музично-театральна бібліотека м. Житомира щиро вітає всіх
зі святом, з Днем вишиванки💖💖💖!
Українські традиції – одні з найкрасивіших в світі. І в наших з вами силах поширити їх, розповісти про них всьому світу. Одягайте свої вишиванки і нехай весь світ побачить, яка прекрасна наша Україна і її символи!
зі святом, з Днем вишиванки💖💖💖!
Українські традиції – одні з найкрасивіших в світі. І в наших з вами силах поширити їх, розповісти про них всьому світу. Одягайте свої вишиванки і нехай весь світ побачить, яка прекрасна наша Україна і її символи!
Якщо людина хоче вишивати,
Знайдеться в неї голка, нитка, час...
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.
Якщо людина хоче вишивати,
Побачить в цьому радість і красу.
І по узорах буде мандрувати,
І вишиє на квіточці росу,
І створить диво, первозданну казку,
Їй усміхнеться сонечко в вікні,
Бо відіб’ється і любов, і ласка
У хрестиках на білім полотні.
Вишиванка рідна, ну хіба не диво?
В ній ходити модно, стильно і красиво.
Це митецький витвір, це краса і казка,
В ній душі наснага, материнська ласка.
Кольори сплелися в ній в узори й квіти,
Щоб були щасливі і сміялись діти.
А веселі люди від краси раділи
І самі, звичайно, вишивати вміли
Червону калину, зелені листочки,
Щоб були щасливі доні і синочки.
День вишиванки. Це великий день,
Бо люди згадують сім’ю, родину.
Як шила мати і вела пісень,
Сорочку гарну вишивала сину.
Лягав собі узор на полотні,
А мати шила і думки вплітала.
Так долю вишивала день при дні,
Щоб добра доля сина не минала.
А як же вишивала рушники
І дарувала дітям на дорогу…
Щоб діти подолали всі шляхи
Й верталися до рідного порогу.
В тих вишиванках думи і пісні,
Про щастя мрії, туга за синами,
Тривога вічна, гарні дні ясні,
До Бога звернення — молитва мами.
Вишиванку вишивала Навесні твою,
В нитку мрію укладала І любов свою.
Ніжну мрію, що шепоче Дивну казку в сні,
Що цілує твої очі І співа пісні.
Я встану рано-вранці, на світанку,
Як спалахне на квіточці роса.
Вдягну найкращу в світі вишиванку
І оживе, засвітиться краса
В промінні сонця. І моя сорочка
У рунах, в квітах зразу оживе...
З чарівних квітів я сплету віночка
Й над світом щира пісня попливе.
Сорочка, що матуся вишивала,
Сердечко гріє, душу веселить.
Бо ж мама щастя-долю закликала.
Цей оберіг в житті нас захистить.
Коментарі
Дописати коментар