НАЩАДОК КОЗАЦЬКОГО РОДУ

Завтра - 7 травня виповниться 180 років від дня народження Петра Ілліча Чайковського!!!

Петро Ілліч Чайковський – російський композитор, диригент, педагог, музичногромадський діяч. Народився 7 травня 1840 року в селищі при Камсько-Воткінському заводі Вятської губернії, нині місто Воткінськ (Удмуртія), у родині гірничого інженера. Походив з українського роду Чайок.

Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка, походив з-під Кременчука, в ранзі козацького сотника брав участь у битві під Полтавою й помер від ран. Його син, Петро, народжений на Полтавщині (дід композитора), навчаючись в Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. Пройшовши російськотурецьку війну та відслуживши полковим лікарем, став городничим Слобідського та Глазова В'ятської губернії, а 1785 року був приписаний до дворян Казанської губернії.

Великою подією в дитинстві Чайковського була поява в їх домі оркестрини (оркестрина — механічний інструмент, що передає гру оркестру). Маленький Петя годинами міг слухати музику і потім підбирати почуті мелодії на фортепіано або відстукувати ритм на шибці вікна. Петя був ласкавою і дуже вразливою дитиною. Особливо велике враження справляла на нього музика. Одного разу після довгого слухання музики він втік у дитячу кімнату і розридався. «О, ця музика, музика... Звільніть мене від неї! Вона в мене ось тут, тут,— ридав він, показуючи на голову,— вона не дає мені спокою». Коли Петі пішов десятий рік, його відвезли в Петербург в Училище правознавства, після закінчення якого він поступив на службу в міністерство юстиції. Під час перебування в училищі Чайковський не залишав занять музикою і вже в той час досить добре грав на фортепіано. Після закінчення училища він часто імпровізував, складав музику, але все це було ще в межах аматорського, салонного виконання музики. Молодий Чайковський вів світське життя, але поступово в нього виникає невдоволення цим життям, його марністю. Петра Ілліча все більше приваблює музика; він починає займатися нею серйозно, вивчає теорію музики.

У 1862 р. відкриття Петербурзької консерваторії наштовхнуло Чайковського на рішучий крок: він втупив до неї. Заняття в Чайковського проходили настільки успішно і так захопили його, що в 1863 р. він залишив службу і цілком віддався музиці. Уже в цей час Чайковський виявляв надзвичайну старанність і працездатність. Все своє життя він підпорядковував основній меті, змісту свого існування — музичній творчості. Через три роки після вступу у Петербурзьку консерваторію Чайковський закінчив її і незабаром переїхав у Москву, куди його запросили для викладання теоретичних предметів у консерваторії, що відкрилась там.

У консерваторії Чайковський викладав композицію, гармонію і теорію музики, інструментування. Серед його учнів — Сергій Танєєв. Чайковський брав активну участь у творчому житті Москви, тут він знайомиться з Львом Толстим, Олександром Островським (пізніше — автором лібрето до опери Воєвода), а 1868 — з композиторами «Могутньої купки», які зацікавили його програмною музикою. Серед творів цих років — 1-а симфонія та увертюра-фантазія «Ромео та Джульєтта», (1869). Творчість Чайковського 1870-х років охоплює різні жанри ― він пише опери «Опричник» і «Коваль Вакула», музику до драми Островського «Снігуронька», балет «Лебедине озеро», Другу і Третю симфонії, фантазію «Франческа да Ріміні», Перший фортепіанний концерт, Варіації на тему рококо для віолончелі з оркестром, три струнні квартети та інші.  

 Пізніше, в 1877 році, він припинив  роботу в Московській консерваторії та разом з братом Анатолієм вирушив до Швейцарії. Ця поїздка стала можливою завдяки прихильниці його таланту Надії фон Мекк, яка призначила йому щорічну стипендію у розмірі 6000 рублів (зараз еквівалентна до 54000 $), за умови, однак, що вони ніколи не зустрінуться особисто. Наступного 1878 року Чайковський закінчив «Євгенія Онегіна» та Четверту симфонію, якими сам композитор був задоволений. , .

Протягом наступних 14 років життя Чайковський постійно подорожував — як батьківщиною, так і за кордоном. Подорожував переважно поїздом, а в 1886 — пароплавом з Батумі до Марселя. В середині 1880-х Чайковський повертається до активної музично-суспільної діяльності. В 1885 його обирають директором Московського відділу Російського музичного товариства. Музика Чайковського стає популярною у Росії й за кордоном. У цей час Чайковський починає займатися диригуванням, і в 1887 — початку 1888 року він робить перше європейське турне як диригент. Концертні поїздки зміцнили творчі й дружні зв'язки Чайковського з західноєвропейськими музикантами, серед яких — і Ганс фон Бюлов, Едвард Гріг, Антонін Дворжак, Густав Малер, Артур Нікіш, Каміль Сен-Санс та інші. Навесні 1891 року П. І. Чайковський їде до США. Він з надзвичайним успіхом диригував власними творами у Нью-Йорку, Балтіморі й Філадельфії. Останні роки життя музикант проводить у Клину в Підмосков'ї, де зараз знаходиться його меморіальний музей. 16 жовтня 1893 він успішно диригував на прем'єрі своєї симфонії в Петербурзі, а через 9 днів раптово помер.

 

https://www.youtube.com/watch?v=9a4DnEWXMHM
https://www.youtube.com/watch?v=LCFJEZEqCLw
https://www.youtube.com/watch?v=OPqlNLCrUuQ